Після авіаударів США та Ізраїлю по Ірану світовий нафтовий ринок продемонстрував нетипову реакцію: WTI на певному етапі опускався до 67 доларів за барель, помітно нижче довоєнних рівнів. Серед чинників — скорочення імпорту Китаєм щонайменше на 3 млн барелів на добу, вивільнення стратегічних запасів у низці країн, проходження танкерів повз блокаду Ормузької протоки та публічні заяви Дональда Трампа, які, за оцінками, знижували напругу на ринку. Попри крихкість перемир’я та нещодавні атаки Ірану на торговельні судна, короткострокове послаблення тиску на пропозицію вже спричинило різке падіння цін.

Сенатор Том Коттон публічно поставив під сумнів 14-пунктовий меморандум про взаєморозуміння між адміністрацією Дональда Трампа та Іраном. Він окремо звернув увагу на пункт, який дозволяє Ірану відновити продаж нафти, і оцінив потенційний дохід у суму до $6 billion на місяць. У разі реалізації домовленостей обмеження на експорт іранської нафти можуть істотно послабитися, що підсилює очікування додаткової пропозиції на світовому ринку. Цей епізод сприймається як ознака тимчасового потепління у відносинах США та Ірану і напряму пов’язаний із логікою попиту та пропозиції на ринку нафти.

США та Іран цього тижня принципово погодилися відновити рух через Ормузьку протоку, зменшивши короткостроковий ризик перебоїв у перевезеннях нафти й газу. Водночас криза підкреслила довгострокову нестабільність постачання з Перської затоки й може підштовхнути імпортерів енергії активніше диверсифікувати закупівлі на користь Північної Америки та інших регіонів поза Близьким Сходом. Аналітики зазначають, що це створює структурну підтримку для LNG, Brent і нафти, зокрема зміцнюючи очікування щодо експорту американського LNG та видобутку нафти у США.

Адміністрація США наполягає, щоб міжнародні нафтові компанії перейшли від меморандумів про взаєморозуміння до юридично зобов’язувальних контрактів на розробку родовищ у Венесуелі. Перебої з постачанням через Ормузьку протоку та заява президента Дональда Трампа про мирну угоду між США та Іраном із «повним дозволом на безтарифне відкриття» протоки підштовхнули ринок знову оцінювати ризики для близькосхідних поставок. Каракас, за словами учасників переговорів, почав фактично резервувати ділянки за компаніями, які підписали МОВ, а також готує перехід до контрактів і коригування механізмів вирішення спорів. Це не означає негайного зростання видобутку, однак підвищує очікування більшої короткострокової гнучкості пропозиції.