У ФРС Воллер виступає за паузу в ставках на тлі інфляційного тиску

Член Ради керівників Федеральної резервної системи Крістофер Воллер дав зрозуміти, що найближчим часом він підтримує збереження ставки федеральних фондів без змін. У виступі 22 травня 2026 року він окреслив позицію, яка помітно відрізняється від більш м'якого тону кількома місяцями раніше. Для ринку це важливо, адже Воллер не є другорядним голосом у ФРС: його призначив до Ради керівників президент Трамп у 2020 році, і він має реальну вагу в дискусіях щодо ставок. За словами Воллера, обережність підживлюють дві сили: інфляція, посилена тарифами, та тиск з боку енергоринку, пов'язаний із тривалим конфліктом на Близькому Сході. Критерій для зміни курсу він сформулював прямо: перш ніж навіть розглядати зниження ставок, він хоче побачити кілька місяців нижчих показників базової інфляції. Найпомітнішим у травневих заявах стало його трактування балансу ризиків. Воллер зазначив, що ймовірність зниження ставки нині приблизно дорівнює ймовірності її підвищення — залежно від того, як виходитимуть інфляційні дані. Такий підхід різко контрастує з початком 2026 року. На засіданні FOMC 30 січня 2026 року Воллер висловив окрему думку на користь зниження ставки на 25 базисних пунктів, посилаючись на слабкість ринку праці та, на його погляд, надмірно жорсткі фінансові умови. А вже 13 липня 2026 року він пішов далі, попередивши: сильне значення базової інфляції може змусити FOMC обговорювати посилення політики в короткі строки, тобто реальне підвищення ставки, а не просто паузу. Зміна тону Воллера напряму стосується інвесторів, чиї активи чутливі до очікувань щодо ставок. Для облігацій логіка проста: коли ринок закладає сценарій "вищі ставки довше", ціни паперів падають, а дохідності зростають. Акції, зокрема компаній зростання з далеким горизонтом прибутків, зазвичай теж відчувають тиск через підвищення ставки дисконту. Окремо Воллер звернув увагу на природу джерел інфляції. Інфляція, спричинена тарифами, відрізняється від інфляції попиту: частіше це разовий стрибок рівня цін, а не тривала спіраль. Саме тому частина економістів вважає, що ФРС може "пропустити" такий ефект. Воллер, схоже, не поділяє цього оптимізму, особливо коли паралельно додається другий незалежний чинник — дорожча енергія на тлі геополітичної нестабільності. Подвійний мандат ФРС вимагає балансу між стабільністю цін і максимальною зайнятістю. Поточні публічні коментарі Воллера свідчать, що пріоритетом стає саме цінова стабільність: базова інфляція, за його оцінкою, тримається в діапазоні 3,5%–3,75% за цільового рівня ФРС 2%, хоча в січні слабкість на ринку праці була достатньою, щоб він підтримав зниження ставки.